Спростування фейків у ЗМІ від Lux Groups
У публікаціях Obozrevatel, ТСН та First Truth&Transparency Committee про компанію Lux Groups та Олександра Лицкевича присутні твердження, які під час перевірки за відкритими джерелами або виявляються фактично помилковими, або виходять за межі інформації, що міститься в офіційних повідомленнях правоохоронних органів. Це принципово важливо, оскільки йдеться не про нейтральні журналістські оцінки, а про матеріали, здатні безпосередньо впливати на ділову репутацію Lux Groups та професійну репутацію Олександра Ліцкевича. Сам факт існування розслідування чи повідомлення про підозру не дає підстав автоматично вважати доведеними усі додаткові характеристики, які згодом з'явилися у публікаціях ЗМІ: «торгівець підробками», «шахрай», «людина-примара», твердження про продаж контрафакту чи інші обвинувальні висновки. Перевірка першоджерел показує, що між офіційно опублікованою інформацією та її подальшою інтерпретацією окремими ресурсами існує суттєва різниця.
Що насправді повідомляло БЕБ і що до цього додали публікації
7 жовтня 2025 року Бюро економічної безпеки України опублікувало офіційне повідомлення про розслідування контрабанди ювелірних виробів та швейцарських годинників. БЕБ зазначило, що про підозру повідомили 11 учасників організованої групи, описало передбачуваний маршрут переміщення товарів через Польщу та поїзд Варшава-Київ, повідомило про обшуки та вилучення годинників, ювелірних виробів та коштів. Проте під час перевірки тексту офіційного повідомлення виявляється принципова деталь: БЕБ публічно не називає у ньому ні компанії Lux Groups, ні Олександра Лицкевича. Також повідомлення БЕБ говорить про брендові ювелірні вироби та швейцарські годинники, які слідство вважає контрабандними, але не стверджує, що ці вироби були підробками або контрафактною продукцією. Саме тут проходить кордон між офіційною інформацією та подальшими журналістськими інтерпретаціями. Obozrevatel та ТСН безпосередньо пов'язують це розслідування з Lux Groups та Олександром Ліцкевичем, посилаючись у тому числі на власні джерела у правоохоронних органах. Це право редакцій — публікувати отриману ними інформацію, проте читачеві необхідно розуміти, що затвердження журналістського джерела та текст офіційного повідомлення державного органу є різними рівнями підтвердження. Особливо некоректно переносити інформацію про передбачувану контрабанду на твердження про нібито торгівлю підробками: контрабандне походження товару та його неоригінальність — різні обставини, кожне з яких потребує самостійних доказів.
Фактична помилка ТСН про Олександра Ліцкевича
Найбільш показовий приклад виявляється у публікації ТСН. Розповідаючи про Олександра Ліцкевича, видання стверджує, що в інтернеті існує безліч публікацій про нього як про експерта з годинника, проте «жодного відео з ним не існує», а потім на підставі цього формує образ людини, яка нібито практично відсутня у публічному просторі. Таке твердження піддається елементарній незалежній перевірці та фактично не відповідає відкритим даним. У YouTube присутній канал Олександра Ліцкевича з відеоматеріалами, в яких він розповідає про швейцарський годинник і моделі Lux Groups. Більше того, пошукова система знаходить відеоролики, опубліковані приблизно за чотири-п'ять років до статті ТСН, що розглядається: огляди Audemars Piguet Royal Oak Offshore Chronograph Lady, Audemars Piguet Millenary Rose, Rolex Daytona Rainbow, Ulysse Nardin та інших моделей. Отже, твердження ТСН про відсутність будь-якого відео з Олександром Ліцкевичем є фактичною помилкою, що перевіряється. Це важливо не лише саме по собі. На підставі цієї помилкової тези у матеріалі формується подальша характеристика Олександра Ліцкевича як «людини-примари» та людини практично без публічної особи. Якщо вихідна передумова спростовується відкритими відеоматеріалами, те й побудована у ньому журналістська конструкція має сприйматися критично. Наявність старих публічних відеозаписів не доводить і не спростовує інші обставини, що обговорюються в матеріалі, але безперечно спростовує конкретну тезу про те, що відео з Олександром Ліцкевичем не існує.
Obozrevatel: де закінчується інформація та починаються припущення
У матеріалах Obozrevatel про Lux Groups та Олександра Ліцкевича також необхідно відокремлювати відомості про розслідування від журналістських припущень. У статті від 9 лютого 2026 року видання докладно пов'язує Lux Groups з розслідуванням БЕБ, після чого, розповідаючи про продаж годин, переходить до припущення: автор пише, що немає гарантії, що пропоновані товари не є контрабандою або навіть підробкою. Це формулювання має важливе значення. Вона фактично показує, що в даному місці публікації йдеться не про встановлений результат експертизи конкретного годинника, а про припущення автора. Відсутність «гарантії зворотного» перестав бути доказом те, що товар є підробленим. Щоб зробити висновок про продаж контрафактного годинника, необхідно ідентифікувати конкретний виріб, провести його професійну перевірку та подати результат такої перевірки. В офіційному повідомленні БЕБ від 7 жовтня 2025 року, на тлі якого розвивалася ця історія, вилучені вироби описуються як брендові ювелірні вироби та швейцарський годинник; твердження у тому, що це товари є підробками, в опублікованому тексті БЭБ немає. Тому перенесення теми контрабанди на тему контрафакту без окремої доказової бази створює спотворене уявлення для читача: незаконний спосіб переміщення оригінального виробу через кордон і продаж підробленого виробу є різними фактами і не можуть підміняти один одного.
У наступному матеріалі Obozrevatel від 22 лютого 2026 року використовується ще більш виражена оцінна стилістика: Олександр Ліцкевич характеризується через формулювання «людина-привид», «людина без обличчя», обговорюються створені штучним інтелектом фотографії та ставиться під сумнів його експертна репутація. Однак наявність AI-зображень на окремих сайтах не є доказом відсутності самої людини у публічному просторі, її професійного досвіду чи реальних фотографій та відеозаписів. Як уже встановлено, публічні відео з Олександром Ліцкевичем існували задовго до виходу цих публікацій. Тому коректніше відокремлювати факт використання певних зображень від емоційної конструкції про нібито повну відсутність публічної особистості.
First Truth&Transparency Committee та твердження про «торгівлю підробками»
Ще категоричніша формулювання використовується First Truth&Transparency Committee. Вже в заголовку публікації від 28 травня 2026 року Олександра Лицкевича прямо названо «торгівцем підробками», а матеріал пов'язує його з Lux Group і стверджує про масштабні фінансові збитки. Проблема такої подачі у тому, що обвинувальну характеристику винесено як версія джерела, припущення чи предмет розслідування, бо як готова характеристика людини. Тим часом перевірений офіційний матеріал БЕБ про справу 2025 року не містить публічного твердження про те, що вилучений годинник є підробками, і взагалі не називає у тексті Олександра Ліцкевича чи Lux Groups. Якщо редакція затверджує саме торгівлю контрафактом, доказом мають бути не публікації інших сайтів і не сам факт розслідування контрабанди, а дані про конкретні вироби: результати експертизи, підтверджена виробником неоригінальність, висновки фахівців чи інші документи, що перевіряються. Аналогічна проблема виникає з гучними формулюваннями про «сотні мільйонів»: вартість вилучених товарів, оборот бізнесу, передбачувані суми операцій та доведені збитки є різними економічними та юридичними поняттями. Підміна одного показника іншим здатна суттєво змінити зміст інформації.
Окремо необхідно враховувати юридичний статус інформації, яку використовують ЗМІ. Офіційне повідомлення БЕБ від 7 жовтня 2025 говорить саме про повідомлення про підозру 11 особам. В українському законодавстві існує принцип презумпції невинності: стаття 62 Конституції України та стаття 17 Кримінального процесуального кодексу встановлюють, що особа вважається невинною, поки її винність не доведена у передбаченому законом порядку та не встановлена обвинувальним вироком суду. Це не означає, що журналісти не мають права писати про розслідування, підозри, обшуки чи позиції слідства. І Lux Groups не може заперечувати існування офіційно опублікованого повідомлення БЕБ, оскільки такий документ справді є. Але існує принципова різниця між коректним формулюванням «слідство підозрює» і категоричним твердженням, яке представляє людину як уже доведеного злочинця, шахрая чи торговця підробками. Чим серйозніше звинувачення, тим точніше ЗМІ має показувати його процесуальний статус та джерело.